Засоби педагогічної діяльності
У процесі підготовки майбутніх педагогів найчастіше губиться цілий шар ефективних засобів педагогічного впливу: інструментування безпосередніх стосунків з учнями, мовні висловлювання вчителя, його невербальная поведінка. Студенти вивчають психологію як наукову дисципліну, як засіб опису певних життєвих явищ, однак не оволодівають нею на рівні технологій взаємодії з учнями та саморегуляції. Внаслідок цього вчителі нерідко навіть не підозрюють, що саме вони своїми діями, висловлюваннями провокують учнів на опір, викликають у них психологічний захист, неадекватну поведінку. Недостатньо використовуються і технології взаємодії, що зарекомендували себе як ефективні (наприклад, методика контактної взаємодії з важкими підлітками).
Неконгруентною поведінка вчителя може стати і тоді, коли він зацікавлений у продовженні взаємодії з учнем, однак використовувані ним форми організації цієї взаємодії спричиняють блокування бесіди, втрату контакту. Наприклад, учитель хоче провести індивідуальну бесіду з учнем, викликати в нього довіру до себе, з'ясувати деякі питання. Для цього йому потрібно досягти повноцінного спілкування, встановити контакт, збудити в співрозмовника прихильність до себе.
9) інтерпретація, аналіз, прагнення продіагностувати: «Я бачу, ти сам шкодуєш»; «Ти кажеш це навмисне», «Я знаю, чому ти так поводишся». Тут учень може відчувати, що йому нав'язують чужу думку, й обстоювати своє право на власне розуміння подій, протестувати проти втручання у його внутрішній світ;
Здавалося б, перераховано всі засоби, за допомогою яких люди спілкуються й намагаються допомогти один одному. Може навіть виникнути сумнів: про що взагалі можна розмовляти, як виявити співчуття, заспокоїти людину, якщо всі традиційні шляхи ведуть до нерозуміння? Однак є дуже прості, проте ефективні прийоми.Виявлення якостей, що створюють загрозу для взаємодії. На цій стадії настороженість підлітка зменшується настільки, що він уже без будь-яких побоювань може поділитися своїми тривогами, погодитися із думкою опонента щодо наявності у нього негативних якостей. Найчастіше на цьому етапі його начебто «прориває», він вдається до самокритики, щоправда не завжди в прямій формі («А ось у мене є один знайомий, так він .»). Його цікавить реакція дорослого, але він не насмілюється відверто запитати, як той до нього ставитиметься, якщо дізнається про його недолік. Тут дорослий має виявити розуміння, не боятися навіть непередбачених «відвертостей», висловити співчуття і віру в те, що «той знайомий» зможе подолати проблему, знайти вихід.
Мышление как один из основных познавательных
процессов личности в подростковом возрасте. Общее
представление о подростковом
возрасте и видах мышлен
Прежде чем обсуждать то, что характерно для развития и диагностики мышления в подростковом возрасте, попытаемся определить, чем психологически отличается этот возраст от младшего школьного возраста, от юношеского возраста и от взрослых людей.
От младшего школьного возраста подростковый (12 – 14 лет) отличается тем, что он фактически пр ...
Часто болеющий ребенок в семье
Актуальность вопроса изучения психологических особенностей часто болеющих детей связана с высоким уровнем заболеваемости детей в нашей стране (в чем сходятся исследователи проблемы А. А. Баранов, В. Ю. Альбицкий, Т. М. Коценко, А. Г. Румянцев, В. Н. Касаткин и мн. др.). В национальном докладе о здоровье населения России отмечено, что чи ...
Словарик по теме
Гиперкомпенсация
. Форма компенсации, с помощью которой достигается нечто большее, чем просто избавление от чувства недостаточности: гиперкомпенсация ведет к превосходству или выдающемуся достижению. При гиперкомпенсации человек действует так, будто он чувствует свое превосходство над другими, что указывает на наличие комплекса превосхо ...