Психоаналіз вогню і фантазії

Материалы » Психоаналіз вогню і фантазії

Тонкі й глибокі роздуми Башляра щодо психоаналізу вогню, фантазії та творчості людини показують, з одного боку, спробу стверджувати ідейні засоби класичного психоаналізу з його панівною ідеєю лібідо; з іншого — саме наполегливість і послідовність думок Башляра виявляють однобічність психоаналізу в цілому, представники якого одним і тим же інструментарієм намагаються пояснити неврози тещі, яка покохала зятя, здобуття вогню і появу ідеології комунізму. Тут немає нічого дивного: будь-яка теорія, яка себе поважає, поширює свої способи тлумачення окремого феномена до тлумачення Всесвіту. Так учиняв В.М.Бехтерев зі своїм рефлексологічним вченням, біхевіористи різних спрямувань та ін. Мова йде про випадки, коли окрема теорія розширюється до всезагальних світоглядних, зокрема філософських, засад.

Башляр у своїх міркуваннях прагне спертися на фантазію, адже й наука має на неї опиратись: уява без кінця повертається до прототем, відтворює роботу примітивної душі, маючи поряд досягнення високорозвиненої думки і висновки наукових експериментів. Фантазія дає можливість виявити при­ховану постійність культу вогню. У цьому — підстави уявлень про смисл психоаналізу суб'єктивних перспектив, що стосуються пізнання феноменів вогню, або психоаналізу вогню. Башляр наводить велику кількість науко­вих творів XVII—XVIII ст. про вогонь. Обираючи засіб пізнання, автор стверджує, що без самоіронії ніякий прогрес в об'єктивному пізнанні не­можливий.

Вимальовується новий комплекс: у ньому поєднано любов до вогню та інстинкт смерті, що й було визначено Башляром як комплекс Емпедокла. Піддаючись несамовитій пристрасті, кидаються у вогонь рої білявих мете­ликів. Вони п'яніють від сяйва, сповнюються захопленням. Зливаються воєдино смерть, вогонь, любов. Метелик-одноденка, приносячи себе в жерт­ву всеспалення, дає нам настанову вічності. У смерті — гарантія того, що ми перейдемо в інший світ, але в утробі вогню смерть перестає бути смер­тю. Споглядання вогню звертає нас до самих джерел філософської думки. Вогонь був одним із елементів Всесвіту мабуть тому, що в ньому — начало мислення, найцінніше джерело фантазії.

Тертя шматків сухого дерева давало людині задоволення, адже в її фан­тазії панувала сексуальність. Часто для добування вогню рекомендують бра­ти шматки дерева різних порід. При енергійнолгу терті евритмія викликає ейфорію. Ритми гармонізуються.

Πірοфеноменологія. Комплекс Πантагрюеля. На думку Башляра, вогонь був вихідним предметом міркування, першим фено­меном, адже він є супутником жадоби кохання. У спогляданні вогню первинно склалася доля розуму, що породжує поезію та науку. Homo faber — людина поверхова. Той же, хто мріє біля вогню, перебуває у становленні.

Правда, вогонь інколи виступає і як символ гріха й зла, коли йде мова, зокрема, про його сексуальне значення з демонічним відтінком. Але вогонь переважно є символом очищення. Башляр, зокрема, висуває мету — визна­чити об'єктивне коріння поетичних образів і моральних уявлень, згідно з якими вогонь усе очищає. Вогонь відділяє одну речовину від іншої та усуває їхню нечистоту. Однорідність тому пов'язується з чистотою. Вогонь не тільки знищує бур'яни, а й дає добриво для грунту. Про це вже казав Вергілій. Уникнення зла і створення блага підводить нас до розуміння істинної діалектики об'єктивного очищення.